Cьогодні, 12 травня на Михайлівській площі в Києві пройшов Форуму Об'єднаної опозиції. Це – знакова подія для всього українського суспільства та позитивний сигнал для демократичної світової спільноти.

Об'єднання опозиції, яке багатьом скептикам здавалося малоймовірним і нездійсненним, стає реальністю і набирає конкретних обрисів. Ми доводимо, що здатні жити не минулим, спільно працювати заради майбутнього України.

Аналізуючи ситуацію в Україні за останні 2 роки, мимоволі приходиш до висновку, що за 20 років незалежності Україна вперше опинилася у надзвичайно загрозливій ситуації. Влада повністю втратила довіру українського народу і опинилася фактично в міжнародній ізоляції.

Як Міністр закордонний справ у 5 урядах і дипломат з багаторічним досвідом повинен констатувати, що нинішня влада нанесла авторитету та міжнародному іміджу України безпрецедентної шкоди, наслідки якої ще десятки років доведеться виправляти.

Складається враження, що влада діє за принципом "а за нами хоч потоп", для них міжнародний імідж держави нічого не вартий. Почуття помсти і намагання знищити своїх політичних опонентів взяли гору над здоровим глуздом. Незаконне ув'язнення Юлії Тимошенко, Юрія Луценка є віддзеркаленням створення в Україні авторитарного режиму президента-парії.

Їхні дії, котрі йдуть врозріз з європейськими цінностями – це демонстрація корпоративної культури, в основі котрої лежить примус і культ сили, це прямі наслідки їхнього кримінального походження. Для них природньо переслідувати своїх політичних або бізнесових опонентів, керуючись власними, замаскованими під державні, інтересами.

Відмова 14 Президентів європейських держав взяти участь у 18 Саміті Глав держав Центральної Європи, який повинен був би сьогодні відбуватися у Ялті – це не просто ляпас особисто Януковичу, це вже конкретні дії, які носять назву – міжнародна ізоляція України. Саме про це попередила Януковича Президент Литви Д.Грибаускайте. А в понеділок міністри закордонних справ країн-членів ЄС розглядатимуть питання бойкоту ЄВРО-2012. Почалося активне обговорення питання запровадження персональних санкцій...

За таких умов єдиноможливий вихід – негайна зміна влади. Наше завдання зупинити цих пройдисвітів, які ведуть Україну до катастрофи.

Об'єднана опозиція виходить до українців з чітким баченням першочергових і зрозумілих дій, які будуть реалізовані одразу після перемоги на парламентських виборах.

По-перше, ми відновимо реноме України, як демократичної, європейської, передбачуваної держави, яка живе за цінностями об'єднаної Європи. Курс на європейську інтеграцію повинен стати безальтернативним зовнішньополітичним пріоритетом. Завданням держави повинно стати підписання та наполегливість у якнайшвидшій ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

По-друге, ми повинні поставити захист національного інтересу, як основу вироблення і здійснення зовнішньої політики. Неконституційні зовнішньополітичні угоди, зокрема про продовження базування ЧФ РФ в Україні до 2042 року, які стали наслідком здачі національних інтересів України, будуть денонсовані. Ми виправимо такі прорахунки, як погіршення відносин з ЄС і загроза міжнародної ізоляції, зниження рівня відносин із США, комплекс меншовартості у відносинах з Росією. Україна повинна стати потужним гравцем у світі, суб'єктом, а не об'єктом зовнішньої політики.

По-третє, захист прав кожного громадянина України в будь-якому куточку світу – повинен набути пріоритетного характеру в роботі зовнішньополітичного відомства. Влада, яка має довіру всередині держави і користується авторитетом у світі, обов'язково змінить уявлення і ставлення іноземців до України і кожного українця. Наше завдання – створити такі умови, щоб кожен українець відчував гордість за свою державу.

По-четверте, громадяни України повинні отримати право вільно подорожувати країнами Європейського Союзу. З цією метою ми повинні реалізувати, започатковану демократичною владою, ідею щодо скасування візового режиму для українців.

Переконаний, що нам до снаги змінити ситуацію в Україні. Для цього необхідно перемогти на наступних парламентських і домогтися дострокових виборів Президента України. Історія і народ дають нам ще один шанс, знехтувати котрим ми не маємо права.

Переможемо восени, відновимо справедливість, звільнимо політичних в'язнів і озброєні довірою українського народу побудуємо справді демократичну, європейську Україну.

Наша держава увійде в число європейських країн, що найбільш динамічно розвиваються, стане активним учасником розбудови об'єднаної демократичної Європи майбутнього.

До перемоги – лише РАЗОМ!

Слава народу і слава Україні!

На Парламентському форумі за демократію, котрий проходив 2 -3 травня у Вільнюсі, Литва, обговорювались політичні події у Східній Європі – сучасні виклики, актуальні питання, і бачення європейської інтеграції і співпраці в цій галузі.

Впродовж другої частини заходу обговорювалися ситуації в окремих країнах, зокрема, у Білорусі, Грузії, Молдові, Росії та Україні, а також, основні проблеми і можливості демократичного розвитку в кожній з цих країн.

Що стосується України, то Парламентський демократичний форум у своїй декларації засудив владу України за політично вмотивований судовий процес та ув'язнення Юлії Тимошенко, закликав владу по-людськи ставитись до Лідера опозиції та надати їй право звернутись по медичну допомогу за кордоном;

Крім того учасники форуму заохочують Спільноту Демократій постійно моніторити стан демократії в Україні.

Далі наводжу оригігал документа та його переклад українською мовою.
 

Неофіційний переклад

Проект

Роль парламентарів у зміцненні демократій в Східній Європі: на шляху до демократичного суспільства.

Вільнюс, 3 травня 2012

Декларація Парламентського форумуза демократію

Ми, учасники Парламентського форуму за демократію, зібрались на міжнародній конференції "Роль парламентарів у зміцненні демократій в Східній Європі: на шляху до демократичного суспільства",

Вшановуючи 3 травня як історичний День Конституції Литви та Польщі, який знаменує собою проголошення 3 травня 1791 року Конституції Польсько-Литовської Держави та День свободи мас-медіа;

Визнаючи демократію як широко визнаний ідеал вільного та справедливого життя, так само, як і ціль, що базується та спільних цінностях, до яких прагнуть люди усього світу;

Висловлюючи нашу загальну відданість фундаментальним цінностям та принципам, викладеним у Загальній Декларації Прав Людини, міжнародних пактах з прав людини, Порядку Денному демократизації, що його оприлюднив Генеральний Секретар ООН на 51-й сесії Генеральної Асамблеї ООН та іншим інструментам міжнародного права;

Виражаючи нашу цілковиту підтримку цілям, викладеним у Варшавській Декларації, що заснувала Співтовариство Демократій, та її подальшим документам та деклараціям;

Поділяючи цілі щодо розбудови демократії ООН, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Європейського Союзу, Парламентської Асамблеї ЄВРОНЕСТ, Середземноморської Парламентської Асамблеї та багатьох інших регіональних, міжнародних та неурядових організацій;

Наголошуючи на нашому загальному переконанні, що чесно обрані парламентарії уособлюють демократію і представляють собою ключові органи, що висловлюють волю народу, приймають закони, і яким підзвітні Уряди.

Підтверджуючи, що Парламентський форум за демократію є коаліцією однаково мислячих та демократично обраних парламентарів та колишніх парламентарів, що сповнені рішучості і надалі працювати разом задля просунення та захисту демократії;

Згадуючи документи прийняті Співдружністю Демократій – Вільнюську Декларацію, що засновує Парламентський Форум Співдружності Демократій (12 березня 2010), Вашингтонську Декларацію (15 вересня 2010) та Тбіліську Декларацію (20 травня 2011) так само як і резолюції: Резолюція щодо номінації Лю Сяобо на Нобелевську Премію Миру у 2010 році (12 березня 2010), Резолюція щодо ситуації у Грузії (12 березня 2010), Резолюцію, що закликає до підтримки демократичного руху на Кубі (12 березня 2010), Підсумкову Резолюцію Парламентського Форуму під час зустрічі у Кракові (3 липня 2010), Резолюцію, що закликає до покращення політичної ситуації та стану громадянського суспільства у Білорусії (3 липня 2010), Резолюцію, що закликає до покращення політичної ситуації в Україні (3 липня 2010), та Резолюцію, що закликає до підтримки про-демократичного руху Куби (3 липня 2010), а також документи прийняті під час Вільнюської зустрічі на високому рівні "Шлях до демократії: роль Парламентського демократичного форуму" (30 червня 2011);

Вітаючи заснування Форуму Молодих Лідерів під час Днів Демократії у Вільнюсі 23 червня 2010, що представляє молодих лідерів із Співтовариства Демократій, задля забезпечення представництва молоді на кожному рівні Спільноти Демократій, включаючи міністерський рівень, та рівень робочих груп;

Прийняли наступне:

1.Ми підтверджуємо наші зобов'язання зміцнювати та захищати демократичні норми та інституції по всьому світу;

2.Ми засуджуємо авторитарні та тоталітарні режими через їх постійне та систематичне пригнічення прав людини – таку практику, що відмежовує та відділяє ці режими від Спільноти Демократій;

3.Ми висловлюємо свою підтримку членам опозиції в автократичних та тоталітарних державах по всьому світу;

4.Ми засуджуємо Уряд України за політично вмотивований судовий процес та ув'язнення Лідера опозиції Юлії Тимошенко;

5.Ми закликаємо український Уряд до людського ставлення до Юлії Тимошенко та до надання їй права звернутись по медичну допомогу закордоном;

6.Ми заохочуємо Спільноту Демократій постійно моніторити стан демократії в Україні;

7.Ми підтримуємо номінацію Олексія Беляцького на Нобелевську Премію Миру та визнаємо його роль в наданні допомоги сім'ям політичних в'язнів у Білорусії;

8.Ми засуджуємо режим Білорусії за переслідування та ув'язнення членів політичної опозиції;

9.Ми закликаємо білоруську владу дозволити політичним партіям та об'єднанням громадянського суспільства проводити громадські зібрання та надати їм доступ до незалежних ЗМІ;

10.Ми закликаємо білоруську владу звільнити ув'язнених членів опозиції та покласти край їхнім тортурам;

11.Ми висловлюємо свою підтримку Сполученим Штатам Америки та Європейському Союзу у зв'язку з запровадженням більш жорстких та політичних санкцій по відношенню до білоруського режиму задля посилення тиску для запровадження внутрішніх демократичних реформ та звільнення політичних в'язнів в Білорусії;

12.Ми закликаємо білоруську владу провести наступні парламентські вибори відповідно до стандартів та норм ОБСЄ, а також дозволити моніторинг цих виборів міжнародними спостерігачами;

13.Ми глибоко шкодуємо, що проведення нещодавніх 2011-2012 президентських та парламентських виборів у Росії не відповідали демократичним стандартам та послабили легітимність державних інституцій, а також відтермінували розвиток справжньої демократії;

14.Ми глибоко переконані, що громадяни Російської Федерації житимуть в демократичному суспільстві та матимуть змогу користуватись усім обсягом своїх громадянських та політичних свобод у найближчому майбутньому;

15.Ми сподіваємося на покращення політичних відносин між демократичними суспільствами та Російською Федерацією, за умови що російське суспільство розпочне внутрішні демократичні реформи;

16.Ми підтримуємо намагання Грузії та Республіки Молдова продовжувати розвиток демократичних реформ та повторно закликаємо Російську Федерацію вивести свої збройні формування з території Грузії та Молдови;

17.Ми висловлюємо своє глибоке занепокоєння нестачею демократичного та інституційного розвитку Конго, а також серйозними порушеннями прав людини;

18.Ми закликаємо до покращення політичної ситуації та ситуації з правами людини у Демократичній Республіці Конго;

19.Ми закликаємо Європейський Союз та Сполучені Штати Америки не поступатись, а бути пильними в попередженні консолідації влади в руках Президента Конго Джозефа Кабіла в результаті сфальсифікованого виборчого процесу у листопаді 2011.

Наближається друга річниця т.зв."ратифікації" т.зв. Харківської угоди, згідно з якою російський Чорноморський флот повинен залишитися на території України до 2042 року в обмін, як заявляла нинішня українська влада, на "дешевий російський газ».

Два роки тому Президент України Віктор Янукович фактично здійснив вчинок, у котрому є ознаки  державної зради, поставивши під удар державний суверенітет України. За це він отримав свої ”тридцять срібняків” - газову "знижку", що дуже швидко обернулася фікцією.

27 квітня 2010 року провладна більшість цей злочин "освятила", ратифікувавши Харківську угоду в антиконституційний спосіб (221 голосом замість 226) і шляхом бандитського побиття парламентарів-патріотів. В цей день манкурти зрадили інтересам української держави, поправши основоположні принципи парламентаризму та демократії. Адже, очевидно, що ганебний ”Харківський пакт Медвєдєва – Януковича” став кроком до втрати Україною державного суверенітету над частиною своєї території до 2042 року.

Я вважав, вважаю і буду вважати цю угоду злочином з стратегічними наслідками, оскільки базування іноземного військового флоту на нашій території негативно впливає і вливатиме в майбутньому на безпеку України і має дестабілізуючий ефект в регіоні.

Крім того, Україна фактично втратила можливість економічного розвитку всього регіону і території, які займають підрозділи Чорноморського флоту РФ, адже досі не врегульовані ні економічні, ні земельні, ні безпекові, ні екологічні проблеми, котрі існували ще з 1992 року.

Нагадаю, що у 1997 році Кучма під тиском Кремля уклав угоду, згідно з якою з України нібито "списують" насправді неіснуючий борг у розмірі 97,75 млн. доларів на рік. У цей же час, за підрахунками фахівців, за землю, нерухомість та інфраструктуру, що орендує ЧФ РФ, мала б отримуватися плата як мінімум 1,25 млрд. доларів на рік.

Насправді ж Росія просто нічого не платить! В результаті ми роками дотуємо Росію шляхом надання близько 20 000 га кримських земель, понад 4500 об´єктів нерухомості та інфраструктури безоплатно! За 16 років "подарунок" Росії можна оцінити в суму, як мінімум, 20 млрд. доларів ! Кому ж вигідно продовжувати таке здирництво?

Хто дійсно виграв від ратифікації «харківської угоди»? Відповідь - олігархи, чиї інтереси представляє Президент і більшість у Верховній Раді, серед котрих є власники підприємств, що використовують у виробництві імпортований з Росії газ.

Українці швидко переконалися в тому, що гріш ціна президентським обіцянкам, оскільки, як відомо, починаючи з укладення цих угод ціна на газ для населення тільки збільшувалась.

Отже, в результаті постраждали мільйони українських громадян, вигоду ж отримали лише олігархи.

За даними останніх соціологічних опитувань зараз громадяни свідомі того, що 27 квітня більшість у Верховній Раді накинула на шию населення непідйомне ярмо кремлівського газового шантажу. Для прикладу -  за рік число прибічників  харківської угоди зменшилось з 42% до 33%. Українці не розуміють,  навіщо влада залишила на території країни іноземний військовий флот до 2042 року в ситуації, коли анонсовані Азаровим та Януковичем вигоди не дали результату.

Єдиним виходом з цієї ситуації може бути денонсація Харківської угоди !

Причин для її денонсації більш ніж достатньо. Суверенітет і територія держави не можуть бути предметом торгу.

Наскільки денонсація можлива? Я переконаний, що з точки зору міжнародного права цілком. З українського - також.

Існує цілий ряд умов, згідно з якими міжнародна угода може бути денонсована. Зокрема, з точки зору міжнародного права - Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 1969 року - підписання сторонами угоди з порушенням Конституції або процедури ратифікації може бути причиною для денонсації.

Нагадаю, що, при укладанні угоди була порушена стаття 17 Конституції України, яка чітко забороняє розміщення іноземних військових баз на території України. Тобто, підписуючи цю угоду Президент В. Янукович порушив імперативну статтю Конституції України. Також Президент грубо порушив Закон " Про міжнародні договори" в частині, що стосується пролонгації міжнародних угод.

Під час ратифікації Харківської угоди була грубо порушена процедура - прийняття рішення про обов´язковість для України положень цієї угоди. Не було необхідної кількості народних депутатів, так зване «голосування» відбулося при порушенні Закону «Про Регламент ВР України».

Проте провладна більшість змінила українське законодавство і позбавила народних депутатів України права виступати із законодавчою ініціативою щодо денонсації міжнародних договорів.

Відповідний закон був підписаний Президентом України 26 січня 2012 року.

Те, що цей закон є неконституційним – очевидно. Проте режим не гребує жодними методами, щоб втриматися при владі і убезпечити власні фінансові інтереси.

Переконаний в тому, що ми маємо зробити все для відновлення цього надважливого для українськї держави права.  22 лютого за підтримки 47 народних депутатів я зробив відповідне подання до Конституційного суду.

Право має бути відновлене, а ганебна антиукраїнська "харківська угода" – денонсована!

Як співголова Києво- Могилянської Фундації, брав участі у засіданні ради директорів, котра відбулась в Чикаго 19 березня.

Однією з причин зібрання стала криза академічної свободи та університетської автономії в Україні, яка сягнула граничної межі.

Рада прийняла резолюцію, котра має на меті звернути увагу світової громадськості на підривну діяльність у сфері освіти нинішнього Міністра освіти, науки, молоді та спорту Д.Табачника.

Міністр – українофоб має на меті зупинити інтеграцію України до європейського освітнього простору, обмежити автономію і прозорість у сфері освіти.

Давно вже стало ясно, що Табачник – слухняне знаряддя в руках Кремля, котрий виконує головну функцію – саботування розвитку української освіти і конкурентоспроможності нашої молоді, як людського капіталу нації.

Таким чином, Рада директорів Києво – Могилянської Фундації звернула увагу академічної спільноти тих країн, котрі підписали Болонську декларацію, на невиконання нинішньою українською владою, зобов'язань, передбачених при приєднанні до Болонської декларації.

Крім того, звернулися до Президента України, Прем'єр-міністра України та Міністра МОНмолодьспорт зупинити відкат у розвитку української освіти та науки, вповні забезпечити виконання Болонської декларації. Своє звернення ми виклали у резолюції, з текстом котрої можна ознайомитися за цим посиланням.

Залишилось більше півроку до парламентських виборів, проте боротьба за владу вже точиться у всіх сферах економічного, соціального та політичного життя.

Це відбувається на фоні руйнації держави з боку нинішньої влади. Про те, що режим хитається, але прагне будь-якою ціною зберегти статус-кво свідчать останні кадрові перестановки в уряді. Пертурбації у провладній команді та прагнення заманити посадами нових "перспективних" членів означають, що провладні сили прагнуть підняти свій рейтинг нехитрим "тасуванням колоди". Але, ні маніпуляції міністерськими кріслами, ні репресії по відношенню до учасників демократичного табору їм в цьому не допоможуть.

Нещодавно оприлюднені дані соціологічних досліджень засвідчують, що в разі об'єднання всіх демократичних сил, вони найімовірніше здобудуть перемогу на цих парламентських виборах. І навпаки – зменшення кола учасників об'єднаної опозиції призведе до поразки.

Як член Комітету опору диктатурі і підписант Угоди про спільні дії об'єднаної опозиції, можу сказати, що опозиція не допустить повторення помилок, котрі мали місце після Помаранчевої Революції.

Ми визначили головного спільного опонента – нині діючий режим і партії, які його складають, що вказано в Угоді. Там також зафіксовано, що ми робитимемо все, щоб не допустити взаємопоборювання і взяли на себе політичні зобов'язання.

Ми зробили висновки зі своїх помилок. Об'єднання навколо спільних цілей і принципів посилить демократичний табір і дозволить подолати негативний досвід, який ми отримали після Помаранчевої революції. Відтак, можна сподіватися, що демократичні сили, які об'єдналися в Комітет опору диктатурі, сформують більшість у Верховній Раді і ця більшість не дасть президенту здійснювати антидержавницькі дії.

Звичайно, ми станемо свідками серйозного протистояння між демократичною більшістю в парламенті і президентом, яке найпізніше триватиме до 2015 року – президентських виборів, якщо не раніше. Але це дуже важливий період розвитку України: на разі наша спільна мета – не дати остаточно скотитися державі в помийну яму тоталітаризму.

22 лютого за підтримки 47 народних депутатів, як і обіцяв, оскаржив в Конституційному суді звуження конституційного права законодавчої ініціативи народних депутатів.

Нагадаю, що вступили в силу зміни до Регламенту Верховної Ради України, згідно з якими народним депутатам України заборонено виступати із законодавчою ініціативою щодо денонсації міжнародних договорів. Відповідний закон був підписаний Президентом України 26 січня 2012 року.

Те, що така норма Регламенту є неконституційною – очевидно. Адже, за нормою Основного закону (частина 1 статті 93 Конституції України) право законодавчої ініціативи мають Президент України, народні депутати України, Кабінет Міністрів України та Національний банк України. Причому, це право поширюється щодо усіх законопроектів, якщо інше не передбачено Конституцією.

Таким чином, заборонивши народним депутатам подавати законопроекти про денонсацію міжнародних договорів, і прийнявши відповідний Закон, Верховна Рада України, діяла не на підставі Конституції України, а всупереч їй.

Наголошую, що встановити особливий порядок щодо подання законопроектів може лише Конституція України, а не Регламент Верховної Ради. Наприклад, Основним законом передбачено особливу процедуру подання законопроекту про внесення змін до Конституції України.

У зв'язку з цим, важливо відзначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання щодо встановлення винятків з конституційних норм іншими нормативними актами і приходив до висновку, що такі винятки можуть встановлюватися виключно Конституцією України.

Отже, обмеження законом України "Про Регламент Верховної Ради України" права народних депутатів України щодо внесення до Верховної Ради України законопроектів про денонсацію міжнародних договорів України є винятком з конституційних норм, суперечить духу Конституції України і є неконституційним, оскільки Конституцією України подібного обмеження не визначено.

Саме тому, за дорученням 47 народних депутатів України, Борис Тарасюк, Роман Зварич та Іван Крулько представлятимуть це подання в Конституційному Суді з метою відновити конституційне право народних депутатів України ініціювати денонсацію міжнародних договорів.

Право має бути відновлене, а ганебна антиукраїнська "Харківська угода" – денонсована!

Євросоюз – Янукович: перспективи ізоляції

Згадуючи реакцію Брюсселя та Вашингтона на перемогу Віктора Януковича на президентських виборах два роки тому, можна сказати, що наші партнери були втомлені політичними чварами між Ющенком і Тимошенко і тому з таким ентузіазмом сприйняли появу Президента, котрий обіцяв стабільність.

В ЄС прогнозували довгоочікуване збалансування відносин у межах трикутника «Україна – Росія – ЄС». «В України є неймовірний потенціал. Вона може мати величезний зиск з того, що наближена і до ЄС, і до Росії», – говорив тоді Януковичу президент Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу. Проте, не так сталося, як гадалося. Ми бачимо, яку «стабільність» приніс із собою Янукович.

Сьогодні на західному напрямку українському Президенту доводиться заповнювати свій графік участю у таких заходах як бізнес-ланч на форумі у Давосі або панельна дискусія на конференції з питань безпеки у Мюнхені. Поки що справа ще не дійшла до випадку листопада 2002 року, коли організатори саміту НАТО ламали голову над тим, як уникнути зустрічі з Кучмою, і єдиною можливістю стало не посадити тодішнього Президента України поряд із президентом США і прем’єр-міністром Великобританії, вдавшись до розсадки за французькою абеткою.

Проте, відносини України з країнами ЄС зведено до такого низького рівня, що і в Давосі, і в Мюнхені, де зібралися чимало перших осіб з усієї Європи, Янукович мав не більше двох зустрічей. Це багато про що свідчить. На мою думку рівень його особистої ізоляції із часом буде поглиблюватись. Це логічно, оскільки він не виконав жодної обіцянки, котрі рясно давав під час зустрічей із високопосадовцями ЄС та США.

Йдеться про реформи у сфері правосуддя, насамперед про невиконані обіцянки щодо декриміналізації статей, які передбачають кримінальну відповідальність за політичні рішення. Саме на підставі цих статей було засуджено Юлію Тимошенко за підписання газових угод із Росією.

Росія – Янукович: перманентний провал

Зустрічі з російським керівництвом із середини минулого року стали значно рідшими: дається взнаки невирішеність болючого для України питання зависокої ціни на російський газ.

Фактично, напруження, яке панувало між нашими країнами з ініціативи Росії після Помаранчевої революції, що супроводжувалось втім стабільним зростанням товарообігу між двома країнами, може здатися «дружнім непорозумінням» у порівнянні з продуктовими війнами та «газовим зашморгом», котрі практикує «братня» Росія по відношенню до України за нинішньої влади. Результатом останньої, «сирної війни» вже стало оголошення Пирятинського сирного заводу про фактичне припинення виробництва.

А провал переговорів щодо умов поставок газу до України говорить про те, що здача до 2042 року Севастополя для Чорноморського флоту Росії не принесла жодних позитивів для України. Зараз Росія вимагає, щоб Україна фактично «подарувала» газотранспортну систему за додаткові знижки на газ.

Як я вже неодноразово повторював, Росія заспокоїться тільки у випадку здачі Україною своєї незалежності. Всі інші поступки не задовольнять Росію, а є тільки проміжними.

За час мого багаторічного досвіду спілкування з Москвою я переконався, що йти на переговори потрібно виключно виходячи з національних інтересів, при цьому мати залізні аргументи і міцну нервову систему. Жодних поступок, бо за ними з’являться нові й нові забаганки. На жаль, до нинішньої влади ці істини, таке враження, не доходять.

США – Янукович: «переосмислення політики»

Тільки за цей місяць приводів подумати про те, що США «переосмислюють свою політику щодо України» було декілька: Євгенія Тимошенко виступила в американському Сенаті, велика делегація українських політиків у Вашингтоні взяла участь у молитовному сніданку, Гілларі Клінтон зустрілася з Віктором Януковичем в рамках Мюнхенської конференції. Крім того, Київ нещодавно відвідав заступник державного секретаря США Філіп Гордон.

На мою думку, з одного боку, це викликано тривогою, яка існує в адміністрації США щодо нинішньої політики української влади, а з іншого – відбувається переосмислення політики США по відношенню до України.

США як країна, яка звикла мислити стратегічно, спрямовує свої зусилля на те, щоб допомогти Україні стати впливовою державою на європейському континенті. Звичайно, не в інтересах США бачити, як найбільша за територією країна в Європі стає фактично маріонеткою Росії. Є зрозумілий інтерес США – спонукати нинішнє українське керівництво стати на шлях демократії, припинити порушення прав людини і звільнити лідерів опозиції.

Це й було лейтмотивом спілкування високопосадовців США з представниками як нинішньої української влади, так і опозиції та громадянського суспільства в Україні.

Візит Філіпа Гордона до України також відбувся в рамках останніх зусиль американської адміністрації повернути Україну на шлях демократичного розвитку. Він зустрівся з представниками нинішньої влади, а також членами Комітету опору диктатурі.

Хочу зауважити, що вибори в США відбудуться за тиждень після українських. Це певною мірою буде накладати свій відбиток на увагу, яку адміністрація США приділятиме парламентським виборам в Україні.

Якщо підбити загальні підсумки...

Можна очікувати замороження стану стосунків Україна – ЄС та Україна – США, їхньої стагнації, допоки українська влада не продемонструє своє бажання і готовність змінити свою недемократичну політику як в державі в цілому, так і в ставленні до опозиції.

Крім того, думаю, що в США, як і в ЄС, слідкуватимуть за ситуацією в Україні і до парламентських виборів чекатимуть на зміни у стосунках. Позиція США, як і ЄС по відношенню до України залежатиме від характеру парламентських виборів, на предмет їх відповідності європейським стандартам відкритості і демократичності.

Сьогодні м’яч на полі української влади і має значення те, як саме влада розіграє цей м’яч. Якщо поведінка влади не зміниться до парламентських виборів, на потеплішання стосунків не варто сподіватися і тільки вибори 2012 року зможуть показати перспективу цих взаємин.

Дана ситуація може змінитись, тільки, якщо станеться непередбачуване. Якщо раптово Янукович почне прислуховуватись до меседжів, котрі лунають з ЄС та США, припинить наступ на демократію і права людини, політичні та судові переслідування опозиції тощо – як за помахом чарівної палички.

Що стосується взаємин з Росією, то прогнозую, що вони і надалі розвиватимуться за тим же «дружнім сценарієм» – посилення тиску, наступу на суверенітет – економічний, політичний, безпековий та гуманітарний. На мою думку, підписавши «харківську угоду» нинішня влада здала в розстрочку державний суверенітет України. Кремль вкотре впевнився у своєму впливові на нинішню владу та поставив собі «завдання-мінімум» – «дотиснути Україну».

Джерело: http://www.radiosvoboda.org/articleprintview/24491848.html

Українське суспільство почало прокидатись, відчуваючи наближення "часу Ч" - парламентських виборів 2012. У багатьох виникає природнє питання, яка є альтернатива нинішньому режиму?

Немає такої сфери суспільного буття, де б не "напартачили" нинішні володарі Банкової і Грушевського. Тому, керуючись волею народу 22 січня на велелюдному Софіївському майдані було оголошено про підписання угоди про спільні дії Об’єднаної опозиції.

Беручи до уваги велику кількість запитань, з якими звертаються до мене громадяни і журналісти, спробую в загальних рисах описати, що собою являє Об'єднана демократична опозиція зразка 2012 року та чим вона відрізняється він інших подібних утворень, котрі неодноразово виникали в українському політикумі.

Почну з того, що наша мета зафіксована в Угоді про спільні дії Об’єднаної опозиції і полягає в тому, що ми маємо узгодити одного кандидата на один мажоритарний округ.

В цьому є великий практичний і політичний сенс. Ми допомагаємо виборцю, який симпатизує демократичним силам, зробити свій вибір. Виборець знатиме, що це кандидат від опозиції, всі решта – кандидати від влади.

Наша спільна робота стартувала з політичного забов’язання узгоджувати одного кандидата на один мажоритарний округ. Інша справа, що на практиці інколи буває важко дійти згоди відносно того чи іншого кандидата.

Я особисто прогнозую досить серйозні дискусії, коли ми приступимо до визначення одного кандидата на один округ. Але вже сьогодні ми ведемо дискусії в рамках КОДу щодо принципів формування загального списку всієї опозиції на мажоритарні округи.

Думаю, що найближчим часом, ми дійдемо згоди щодо формування принципів єдиного списку від Об’єднаної опозиції.

Партій, що підписали Угоду про Об’єднану опозицію десять. Всі вони мають різні рейтинги. В залежності від рейтингу конкретної партії має визначатись і кількість тих кандидатів, які можуть йти від неї. При цьому буде розглянуто принцип участі партій, які мають менший політичний рейтинг як, на приклад, Народний Рух України.

Здебільшого це буде квотний принцип, але це не означає, що він дасть право партії, скажімо, визначати 75 кандидатів без урахування думки інших. Тобто, це принцип квотний – перше, а друге - кожну кандидатуру обговорюватимемо на предмет того, щоб це був найкращий кандидат, найбільш рейтинговий кандидат.

Перед Новим роком я об’їздив 10 областей, на півдні і на заході нашої країни. Зустрічався з членами регіональних Комітетів опору диктатурі і відчуваю настрої, які існують – всі усвідомлюють необхідність узгодження єдиного кандидата.

Звичайно, будуть складні ситуації, коли представники двох-трьох опозиційних партій будуть наполягати на тому, що саме їх кандидат є найбільш рейтинговим. Я припускаю ці внутрішні дискусії, але результатом все одно має бути узгодження одного кандидата.

Для цього ми будемо враховувати соціологічні опитування, які проводились або будуть проведені в конкретних округах або областях. Але не лише соціологія буде визначальною.

Наприклад, в документі про програмові засади Об’єднаної опозиції, який зараз знаходиться в роботі, міститься положення, згідно з яким єдиний кандидат від опозиційних сили має відповідати високим стандартам порядності, професійності, патріотичності, повагою в громаді. Саме ці якості будуть визначальними в цьому процесі.

В цьому зв’язку хочу зауважити, що рішення Комітету опору диктатурі приймаються консенсусом. Якщо будь-яка партія-член цього Комітету не згодна, то рішення немає. Це єдиний можливий принцип роботи, котрий дозволить уникнути "глухого кута" в прийнятті спільних рішень.

При цьому, кожен член КОДу на засіданні має право голосу. При обговоренні програмних засад спільної діяльності не має значення, хто з КОДу представляє більш або менш рейтингову партію.

Як було вже згадано, історія незалежної України знала декілька демократичних об’єднань різних років. Кожне мало свою специфіку. Як людина, яка брала участь в утворенні всіх попередніх об’єднань демократичних сил, я маю можливість порівнювати.

Перші роки відновленої Незалежності України показали, що не всі демократичні сили готові до об’єднання. Це щоразу приводило до поразки.

Наприклад, президентські вибори 1991 року. Було декілька кандидатів від демократичних сил, котрі пішли на вибори і програли, оскільки не спромоглись полишити власні політичні амбіції і визначити єдиного кандидата від демократичного табору. До речі, найбільший рейтинг тоді мав засновник Народного Руху України Вячеслав Чорновіл.

Однозначно можна сказати, що відсутність об’єднання демократичних сил веде до поразки. Натомість, об’єднання веде до перемоги. В якості прикладів можу навести вибори 2004, 2006-2007 року, коли демократичні сили перемагали.

Якщо всі демократичні сили об’єднаються, то, згідно з нещодавно оприлюдненими даними соціологічних досліджень, найімовірніше вони здобудуть перемогу на цих парламентських виборах. І навпаки – зменшення кола учасників об’єднаної опозиції приведе до поразки.

Кожен історичний момент визначає специфіку того чи іншого об’єднання. Скажімо, об’єднання 2002 року. Тоді "Наша Україна" мала на меті провести до Верховної Ради якомога більше демократичних сил, які об’єдналися. В той час це було об’єднання 10 партій.

В 2007 році ми створили дещо інше об’єднання: "Наша Україна-Народна Самооборона", куди увійшли 9 партій. Але у нас перед виборами була політична домовленість, про котру знали виборці, що нашим партнером на виборах буде БЮТ.

Якщо говорити про КОД – зараз це найбільше утворення або об’єднання демократичних сил, яке налічує 10 партій. Якщо рахувати з УДАРом - 11.

Цього разу фактично всі демократичні партії, які бажали об’єднання об’єдналися. Цього разу специфіка об’єднання полягає в тому, що законом "Про вибори народних депутатів України" заборонена участь блоків партій у виборах.

Таким чином, буде сформовано декілька колон опозиційних сил, котрі візьмуть участь у виборах на загальнонаціональному виборчому окрузі.

Одна з таких колон, згідно з нашою домовленістю, буде формуватися разом з декількома партіями, що входять в Об’єднану опозицію на основі партійного списку "Батьківщини". Утворення єдиного списку не передбачає юридичного злиття партій.

Звичайно, об’єднання 2002 року і об’єднання 2012 року відрізняються. Міняється конфігурація, в залежності від симпатій виборців.

Скажімо, з’явилися політичні сили, які в 2002 році взагалі не існували, зокрема, "Фронт Змін". До нас приєдналася "Свобода", що також є відмінною рисою нового об’єднання. "УДАР" висловив багато застережень, але також готовий слідувати нашому головному принципу – "один кандидат на один мажоритарний округ".

Головне - розуміння того, що головний опонент опозиції – нині діючий режим і партії, які його складають, це зафіксовано в Угоді про спільні дії об’єднаної опозиції. Там також зафіксовано, що ми робитимемо все, щоб не допустити взаємопоборювання. Це політична домовленість і зобов’язання.

Через місяць відбудуться вибори Президента Росії. Фактично, вибори без вибору вже відбулись. Проте, влада в Росії активно імітує передвиборчу гонитву. Так чи інакше, нас цей захоплюючий процес може цікавити більшою мірою з тієї точки зору, як зміна ролей у тандемі Путін-Мєдвєдєв вплине на українсько-російські взаємини.

Ще напередодні попередніх президентських виборів я передбачав, що Путін довірить посаду "технічному" кандидату з тим, щоб у 2012 році стати президентом на наступні 2 терміни – тобто, нинішнє балотування – це проект, котрий був заготовлений командою Путіна ще до президентських виборів 2008 року.

Наразі цей сценарій реалізовується. У мене немає жодних сумнівів, що наступним Президентом Росії, незалежно від реальних результатів виборів буде ВВП. Інша справа – чи зможе Путін набрати 70% голосів, як це зробив Медвєдєв в 2008 році. Маю сумнів.

І нинішні рейтинги Путіна і інших кандидатів, а також ті серйозні протести, котрі супроводжують "передвиборчу гонитву" дають можливість зробити висновки про те, що Путін не зможе набрати 70% голосів. Інші кандидати, як заведено в Росії, будуть створювати такий собі "фон демократії".

Питання полягає лише в тому, якими будуть фальсифікації. За оцінками нинішньої російської опозиції на попередніх парламентських виборах в Росії рівень фальсифікацій становив 20%. Щодо президентських виборів, однозначно можна сказати лише те, що весь державний апарат буде працювати на користь Путіна.

Нинішні протести, хоч вони і вражають своєю масштабністю, порівняно з попередніми роками, навряд чи призведуть до повторення ситуації в Україні. На мою думку, репресивний апарат в Росії роками відточував майстерність тримати в кулаці опозицію, тому я не думаю, що вони можуть кардинально змінити ситуацію.

На відміну від України напередодні Помаранчевої революції, в Росії немає єдиного лідера опозиційних сил. Там є декілька яскравих особистостей, котрі не знаходять, на жаль, політичної волі, обрати зі свого кола єдиного опозиційного лідера. Це також, до речі, стосується і Білорусії. Тільки Україна свого часу змогла подолати цей розкол і погодити одну кандидатуру від демократичних сил.

На мою думку, не слід очікувати кардинальних змін в російсько-українських відносинах з поверненням В. Путіна

Чи то Путін-Президент, чи то Путін – Прем'єр, він впливає на формування позиції Росії щодо України.

Спочатку Медвєдєв позиціонував себе як сучасна людина, котра поважає верховенство закону і прав людини, проте, за роки свого президентства він довів зворотнє. Демократії в Росії як не було так і немає. Росія за часів Мєдвєдєва, ігноруючи основоположні принципи міжнародного права, здійснила агресію проти Грузії.

Що стосується Путіна, я пригадую різні його вислови, зокрема і погрозу застосувати ядерну зброю проти України.

Я не очікую того, що Путін зменшить свій тиск на Україну щодо участі у Митному союзі, вступу до Єдиного Економічного Простору, а також в його іміджевому міфічному проекті – Євразійському союзі. Він буде нагнітати цей тиск, задля втягування України в орбіту реалізації інтересів Москви.

Наскільки це йому вдасться залежить не від Путіна, а від українського керівництва. Нинішнє українське керівництво віддало перевагу інтеграції до ЄС, аніж участі у Митному союзі. Проте загострення стосунків з ЄС може поставити цю мету в статус нереалізованої.

Перебіг економічних взаємин між Україною і Росією

Ні за часів Єльцина, ні за часів Путіна-1, ні за часів Мєдвєдєва, ні за часів Путіна-2 не варто було очікувати ні подарунків, ні поступок Україні. Українські керманичі завжди піддавалися політичному, економічному, гуманітарному тиску з боку Росії, доходило до прямих погроз застосування сили.

Тобто, риторика новообраного президента Путіна може бути дещо пом'якшеною, в залежності від поведінки українського керівництва. Якщо українське керівництво буде відстоювати наші національні інтереси і не погодиться на участь в Митному союзі, то швидше за все Росією будуть застосовані різні торговельні війни, як це мало місце останнім часом з українськими сирами, як це було в минулому з трубною та м'ясо-молочною продукцією, українською карамеллю тощо.

Україні від "Путінської Росії ver.2" не варто очікувати позитиву

Все залежить від української влади, котра давно мала зрозуміти, що ні на які поступки Росія не піде. Поступки українського керівництва нічого не варті для Росії, якщо це не здача національної незалежності України. Це єдина поступка, котра задовільнить Росію. Питання в тому, чи готова нинішня українська влада піти на таку поступку – відмовитись від незалежності Української держави?

Інші поступки лише розпалюють апетит Росії. Як то було в питанні злочинної харківської угоди, котра передбачає продовження перебування російських військових на території України до 2042 року. Хіба це зупинило апетити Москви? В жодному разі!

Далі був наступ на наші економічні інтереси в тому, що стосується вітчизняної авіабудівельної промисловості. До речі, в планах, з якими звертався Міністр закордонних справ Росії Лавров до Президента Медвєдєва в 2010 році було чітко прописано пункт про підпорядкування української авіабудівельної промисловості російській авіабудівельній корпорації.

Те саме стосується орієнтації виключно на поставки ядерного пального з Росії. В тій же записці сказано, що Російська держава повинна сприяти тому, щоб російський бізнес отримував контрольний пакет акцій в українських підприємствах. Це – саме те, що відбувається сьогодні. Таким чином, виконується стратегічна мета Москви, котра полягає у поглибленні економічної залежності України. Вона не зміниться від рокіровки російського керівництва, проте, чи реалізується вона, напряму залежить від поведінки українського керівництва.

Протягом одного дня Україна стала свідком прояву двох найстрашніших для цієї авторитарної влади комплексів або фобій: ЮТ і народу.

Перший – етапування таємно, вночі прикутої до ліжка Юлії Тимошенко до колонії. Новітні «єжови» та «бєрії» вповні перейняли методи своїх радянських попередників. Нездатну самостійно пересуватися жінку везуть до місця ув’язнення в кращих сталінських традиціях. При чому це робиться під звуки брехливої інформації від представників режиму, про те, що заяви у ЗМІ про наміри вночі «етапувати» Юлію Тимошенко не відповідають дійсності.

При цьому рішення Шевченківського суду про подвійну міру запобіжного заходу з тримання в СІЗО владою ж приймається, владою й ігнорується. За цим ганебним актом криється страх режиму перед навіть захованою за гратами Юлією Тимошенко і  невідворотною реакцією українського суспільства.

Другий –неприємні спогади про страх і своє безсилля перед мільйонами своїх громадян під час Помаранчевої революції і скасування Дня Свободи, котрий відзначали в Україні, починаючи з 2005 року 22 листопада. Натомість вводиться День Соборності і Свободи, котрий, на думку Президента варто святкувати 22 січня. Таким чином, відбулася механічна підміна понять, оскільки 22 січня є Днем Соборності по-факту, не зважаючи на бажання Президента. Додаток «Свободи» прагне стерти з людської пам’яті події 2004 року, неприємні для Януковича особисто. День Свободи і День Соборності - це різні свята, оскільки ґрунтуються на різних історичних подіях і явищах.

У переддень Нового Року влада вирішила одним махом втілити у життя всі свої акти помсти і перегорнути демократичну сторінку української історії. Здобутки Помаранчевої революції, те, за що стояли мільйони українців хочуть прибрати не тільки з підручників історії, але і вирвати із пам'яті громадян. Янукович прагне перетворити українців на безсловесну масу, «котра плаче, але покірно йде на бійню».

Народний Рух України переконаний, що жоден диктатор, не зможе стерти з людської пам’яті цінності свободи, демократій і віри в Україну. Не влада призначає Дні Свободи – їх призначає народ, як і не влада визначає, хто повинен бути Героєм, а хто піде в небуття.

Здійснюючи знущання над лідером української опозиції, знищуючи пам’ятні для мільйонів українців дати, владі тільки здається, що забирають Свободу, насправді вони будують тюремні паркани навколо себе.

Приходить час діяти! Слово повинен сказати народ! Банду – геть!

Слава Україні!

                                                    Шановні представники дипкорпусу! Шановні колеги!

Прийміть мої сердечні вітання з нагоди святкування Дня працівників дипломатичної служби України!
Саме у цей день, 1917 року, було ухвалено рішення про створення Генерального секретарства міжнародних справ Української Народної Республіки. Цей орган став першим українським зовнішньополітичним відомством часів Центральної Ради.

Це свідчить про досвідченість і глибоку історичну традицію української дипломатичної школи.

В умовах нових безпекових та економічних викликів, що пов'язані з сучасними міжнародними політичними реаліями та розвитком глобальних економічних процесів, українські дипломати високопрофесійно виконували і виконують свої посадові обов’язки.

Я стверджую це, як людина, котра присвятила дипломатії більше 35 років.

Більше того, українські дипломати роблять все можливе в тих умовах, коли нинішня влада нівелює здобутки 20-річної праці їх та їх попередників. Українські переговорники зробили все можливе, щоб досягнути максимуму в перемовинах з Європейським союзом. Ваша діяльність на міжнародній арені є гідним прикладом захисту, відстоювання інтересів Української держави і забезпечення міжнародної підтримки для подальшого утвердження України як невід’ємної частини об’єднаної Європи.

Нехай ваша почесна місія завжди буде успішною. У день професійного свята бажаю вам здоров‘я, дипломатичності в стосунках з близькими. З наступаючим Новим Роком та Різдвом Христовим!

Голова Народного Руху України                                                                            Посол Борис Тарасюк

http://www.nru.org.ua/news/main-news/single-main-news/article/privitannja-nadzvichainogo-ta-povnovazhnogo-posola-ukra.html

Як і передбачалось, Угоду про асоціацію не було парафовано під час Саміту Україна - ЄС, що відбувся 19 грудня 2011 року в Києві. Можна визначити ряд причин, що зумовили провал парафування угоди.

Головна причина – політична, тобто претензії з боку Європейського Союзу до української влади щодо стану демократії і прав людини в Україні. Це – загальна передумова ситуації, котра склалась навколо парафування угоди про асоціацію.

Інше питання - в якому вигляді ці претензії були втілені в документах ЄС. Їх можна систематизувати наступним чином.

Відхід від демократії в Україні, що спостерігається після приходу нової влади – це головна причина і головна претензія. До цих претензій слід віднести також стурбованість Європейського Союзу нехтуванням верховенства права, високим рівнем корупції, використанням судочинства в політичних цілях, зокрема в боротьбі з опозицією.

Юлія Тимошенко є, так би мовити, персоніфікацією стану справ з демократією і правами людини в Україні, а також вибіркового застосування правосуддя по відношенню до політичних опонентів.

Наступна, так звана, «технічна причина» непарафування угоди про асоціацію використовується виключно з метою зберегти обличчя нинішній українській владі. Переговори про асоціацію завершені – це факт. І пошук шляхів узгодження «технічних деталей» - питання виключно політичної волі.

Парафування – це технічна процедура, яка б за нормальних взаємин мала відбутися і стати показником успішності саміту. Але через той рівень взаємин, який існує сьогодні, цього не відбулося. Оскільки ЄС не може піти на позитивний формат проведення саміту, за умови наявності претензій до української влади

Ще одна з проблем, що завадила парафуванню цієї угоди - наполягання української влади в останній момент публічно зафіксувати в угоді положення про перспективи членства України в ЄС. ЄС до цього не готовий, і було б наївно очікувати позитивної реакції на ці заяви.

існує два варіанти подальшого розвитку подій. Оптимістичний варіант полягає в наступному:
українська влада знімає проблемні питання, тобто припиняє наступ на демократію та опозицію, і таким чином знімає проблеми взаємин з Євросоюзом. Угода про Асоціацію парафується, і готова до підписання за 4-6 місяців. За цим сценарієм, її буде підписано десь в середині наступного року і розпочнеться її ратифікація.

До кінця наступного року можна було би очікувати ратифікацію цієї угоди з боку Верховної Ради, можливо ратифікацію Європарламентом і ратифікацію національними парламентами більшості країн-членів ЄС. У будь-якому разі, можна було б розраховувати на завершення ратифікації протягом 2012-2013 рр.

Песимістичний сценарій полягає в тому, що українська влада не робить кроків на зустріч, не усуває ті проблеми, які накопичились у взаєминах з ЄС. В такому разі відбувається парафування як технічна процедура і далі процес підписання і відповідно процес ратифікації заморожуються до кращих часів.

Якщо нинішня влада категорично не буде діяти за цінностями, стандартами і нормами які існують в ЄС, то подальший прогрес просування Угоди про асоціацію відкладається на той час, коли буде змінена влада в Україні.

Вчора, на Конгресі ЄНП було прийнято резолюцію щодо політичних подій в Україні. Лідери Європейського Союзу одностайні і непохитні у своїх вимогах до нинішнього режиму в Україні: припинити згортання демократичних цінностей, прав і свобод українських громадян та відмовитись від подальшого переслідування лідерів демократичних політичних сил.

Надзвичайна резолюція Конгресу ЄНП,

Марсель (Франція), 7-8 грудня, 2011

 Останні політичні події в Україні

З моменту здобуття незалежності Україна була пріоритетною країною-партнером для ЄС в рамках Європейської політики сусідства та Східного партнерства, тому що вона вважається ключовим регіональним гравцем, який значно впливає на безпеку, стабільність та добробут всього регіону, і тому несе відповідну частку відповідальності. 

На своєму важкому шляху до демократії Україна зробила важливі кроки щодо свого економічного та політичного розвитку. Однак, нова українська влада розпочала згортання демократичних здобутків Помаранчевої революції. Обвинувальний вирок колишньому Прем’єр-міністру Юлії Тимошенко від 11 жовтня 2011 викликав серйозне занепокоєння щодо політичних свобод, верховенства права та стану демократії в Україні. Європейська народна партія переконана, що це матиме серйозні негативні наслідки для майбутніх відносин України з Європейським Союзом та для Угоди про асоціацію; а також це ще більше віддаляє країну від європейської перспективи.

Тому, Європейська народна партія:

i) вважаючи, що поглиблення відносин між ЄС та Україною має велике значення, особливо для прагнень України згідно зі Статтею 49 Договору про створення Європейського Союзу, наголошує на тому, що це буде можливим тільки у випадку дотримання всіх критеріїв, визначених в Статті 2 ДСЄС, включаючи повагу до принципів демократії, прав людини, фундаментальних свобод та верховенства права; 

ii) нагадує, що українська влада, включаючи президента Януковича, неодноразово висловлювала свою відданість європейським цінностям та процесу інтеграції з амбіціями у довгій перспективі стати державою-членом ЄС; підкреслює особисту відповідальність Януковича щодо виконання його численних обіцянок, які він давав міжнародним та європейським партнерам, стосовно поваги до прав людини та верховенства права;

iii) висловлює жаль через триваюче згортання демократичних свобод, вибіркове правосуддя, а також постійну практику використання державних інституцій як інструментів досягнення партійних цілей та здійснення політичної помсти в Україні, що було продемонстровано засудженням колишнього Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко; наголошує, що зміцнення верховенства права та незалежності судової системи, а також початок справжньої боротьби з корупцією є важливими не тільки для поглиблення відносин між Україною та ЄС, але і для консолідації демократії в Україні;

iv) нагадує, що судовий процес над Юлією Тимошенко був політично-вмотивованим та не поважав міжнародні стандарти, змусивши ЄС розмірковувати над його політикою по відношенню до України; тому закликає українську владу забезпечити справедливий, прозорий та неупереджений процес розгляду апеляції Юлії Тимошенко та членів її уряду, яких звинувачують в економічних злочинах;

v) закликає Верховну Раду невідкладно переглянути та внести поправки до кримінального кодексу, який був вибірково застосований проти Юлії Тимошенко, зокрема це стосується Статті 365, яка походить ще з радянського Карного кодексу та передбачає кримінальне переслідування за політичні рішення, а отже не відповідає міжнародним стандартам;

vi) вимагає, щоб українська влада гарантувала фундаментальні права Юлії Тимошенко, Юрія Луценка та Валерія Іващенка на здоров’я та добробут, і щоб вони отримали необхідну їм медичну допомогу у відповідності до міжнародних стандартів, в тому числі, щоб до них була допущена команда лікарів ЄС, яка б змогла їх оглянути;

vii) закликає українську владу подбати про проведення всебічної реформи судової системи у відповідності до стандартів ЄС для того, щоб попередити вибіркове застосування правосуддя та забезпечити незалежне, справедливе, неупереджене та прозоре судочинство, яке гарантуватиме, що судові процеси не використовуватимуться з політичними цілями та проводитимуться із суворим дотриманням верховенства права; 

viii) попереджає, що жодні з майбутніх виборів в Україні не вважатимуться вільними та чесними, якщо лідери опозиції, особливо Юлія Тимошенко та Юрій Луценко, не будуть звільнені; тому вимагає від української влади беззастережного звільнення Юлії Тимошенко та інших членів опозиції, їхньої повної політичної реабілітації, в тому числі забезпечення їхнього права на повноцінну участь в політичних процесах вже зараз та на виборах в Україні у 2012 році; 

ix) засуджує варварське й обурливе рішення Шевченківського районного суду міста Києва провести засідання суду безпосередньо в тюремній камері Юлії Тимошенко, не зважаючи на критичний стан її здоров’я та порушуючи всі можливі демократичні правові стандарти;

x) застерігає від погіршення рівня свободи преси та незалежності ЗМІ в Україні зі спробами прямим або непрямим чином контролювати зміст повідомлень у національних ЗМІ або розподіл цифрових телевізійних частот; наголошує на тому, що свобода слова та незалежність і плюралізм ЗМІ є наріжними каменями міцної та стійкої демократії, а також вони належать до спільних цінностей;

xi) підкреслює додану вартість Угоди по ЗВТ для ЄС та України, як частини Угоди про асоціацію, яка, згідно зі Статтею 217 ДСЄС, передбачає безпрецедентний рівень інтеграції між ЄС та третіми країнами шляхом прийняття останніми великої частиниacquiscommunautaire (законодавства) Європейського Союзу;

xii) вважає, що Угода про ЗВТ послужить важелем впливу для української економіки та демократії з метою, з одного боку, залучення європейського капіталу та інвестицій, а також збільшення стійкості та модернізації української економіки, та, з іншого боку, сприятиме верховенству права в Україні;  

xiii) закликає до парафування у грудні 2011, за польського президентства, документу вже завершених переговорів щодо Угоди про асоціацію, включаючи Угоду про ЗВТ як її невід’ємну частину; попереджає, що якщо не відбудеться відчутних змін стосовно запровадження необхідних реформ та зміцнення демократії, прав людини та верховенства права в Україні, а також якщо продовжуватимуться політично-вмотивовані судові процеси проти опозиції, а Юлію Тимошенко не буде звільнено, ЄС може відмовитись від підписання і ратифікації Угоди про асоціацію. Тому президент Янукович та українська влада повинні усвідомити, що може втратити Україна, але, ще важливішим є те, що продемонструвавши потенційний прогрес у відносинах між ЄС та Україною, ЄС надішле позитивний сигнал українській державі та її народу, який має законні європейські прагнення;

xiv) наголошує, що у випадку, якщо українська влада запровадить реальні зміни щодо верховенства права та поваги до прав людини і фундаментальних свобод, які є дуже важливими, а також припинить політично-вмотивовані переслідування опозиції, про які заявляло міжнародне співтовариство, Угода про асоціацію між Україною та ЄС буде підписана протягом першої половини 2012 року; однак, якщо якийсь з невід’ємних та фундаментальних принципів Угоди про асоціацію буде проігнорований або порушений Україною, ЄС розробить механізм тимчасового призупинення всієї Угоди про асоціацію;  

xv) висловлює своє занепокоєння тим, що з самого початку процес ухвалення нового закону про вибори був позбавлений прозорості та не був інклюзивним; хоча зрештою в парламенті було досягнуто компромісу, він не включив низку важливих рекомендацій Венеціанської Комісії, а правляча більшість відмовилась ухвалювати виборчий кодекс, запропонований опозицією та схвалений експертами Ради Європи;

xvi) наголошує на вирішальному значенні відокремлення політики від великого бізнесу як передумови покращення економічної свободи, належного управління та боротьби з корупцією в Україні;

xvii) виступає за посилену двобічну політику ЄС по відношенню до України: він повинен бути вимогливим та критичним до влади, залишаючись відкритим, щедрим та привабливим для українського громадянського суспільства;   

xviii) вважає, що у відповідності до переглянутої Європейської політики сусідства, у співпраці між Україною та ЄС необхідно приділяти особливу увагу партнерським демократичним дійовим особам в ЄС, таким як профспілки, неурядові організації, відповідні організації роботодавців, фермерів, жінок, учасників релігійного діалогу, споживачів, молоді, журналістів, вчителів, органів місцевого самоврядування, університетів, студентів та організації із боротьби зі зміною клімату;

xix) закликає ЄС у його співробітництві з Україною підтримати парламент, місцеву та регіональну владу, та громадянське суспільство у їхніх намаганнях відігравати належну роль у визначенні стратегій співпраці, притягнення уряду до відповідальності, перевірки та оцінки показників його діяльності та досягнутих результатів.

 Член ЄНП - партія Громадянська платформа з Польщі винесла на розгляд Конгресу  проект надзвичайної  Резолюції про останні політичні події в Україні, яка була прийнята одноголосно на Конгресі.

В документі йдеться про те, що  з моменту здобуття незалежності Україна була пріоритетною країною-партнером для ЄС в рамках Європейської політики сусідства та Східного партнерства і сприймається як ключовий регіональний гравець, який суттєво впливає на безпеку, стабільність і процвітання всього континенту, а тому, відповідно, повинен нести свою  частку політичної відповідальності. Крім того, окремо наголошується на тому, що нинішня українська влада робить кроки щодо згортання демократичних  здобутків Помаранчевої революції.

Європейська Народна Партія наголошує на тому, що подальше нехтування політичних свобод і верховенства права і стану демократії може викликати затримку і мати серйозні наслідки для майбутніх відносин України з Європейським Союзом та Угоди про асоціацію, потенційно може відштовхнути країну  від європейської перспективи.

Європейська партія у своїй резолюції посилається на те, що керівництво Української держави, включаючи президента Януковича, неодноразово висловлювало свою відданість європейським цінностям, підтримці інтеграційних процесів та прагненню стати членом ЄС у довгостроковій перспективі, насправді нинішня влада діє всупереч своїм заявам.

В документі наголошується на важливому значенні угоди про асоціацію та зони вільної торгівлі, що є частиною цієї угоди. Акцентовано на тому, що зона вільної торгівлі з ЄС є важливою для української економіки і демократії, що може бути втрачено, якщо українська влада не схаменеться.  

Неможливо залишити поза увагою меседж щодо оцінки засудження Юлії Тимошенко, як політичного реваншу, необхідності проведення прозорого та чесного апеляційного процесу по її справі та заклику до Верховної Ради України проголосувати за декриміналізацію тих статей, за якими її було засуджено.  Із цього логічно випливає положення про те, що парламентські вибори 2012 в Україні наперед не можуть вважатися вільними та чесними, допоки Юлію Тимошенко та Юрія Луценка не буде звільнено. Европейська Народна Партія вимагає звільнити Юлію Тимошенко та інших опозіціонерів, надати їм повну політичну реабілітацію, зокрема забезпечити їхне право участі у виборах.

Крім того, вже в момент розгляду резолюції в залі Конгресу на пропозицію депутата Європейського Парламенту від Польщі Саріуш-Вольського було додатково включено до Резолюції пункт щодо засудження ваврварського рішення Шевченківського суду проводити засідання в камері СІЗО, де утримується Юлія Тимошенко.

Нагадаємо, що Європейська Народна Партія - це найбільша політична сила в Європейському Союзі, яка має більшість в Європейському парламенті. До сім'ї ЄНП з 2005 року належить і Народний Рух України. 

Шановні військовослужбовці та працівники Збройних Сил України!

Уславлені ветерани війни й національно-визвольних змагань!


Від імені Народного Руху України та від себе особисто висловлюю вам щирі вітання із 20-ю річницею Збройних Сил України.

Ми маємо славну воєнну історію. Українське військо завжди було символом вартового українського народу, уособленням національного характеру, сили та звитяги.

Наш народ мужньо боронив свій правічний край в часи Другої світової війни і зробив чи не найбільший внесок у загальну перемогу.

Наше військо відзначилося в історії яскравими зразками жертовного служіння Батьківщині, самовідданого захисту рідної землі, збереження та продовження українських державницьких традицій.

Впродовж багатьох поколінь найкращі сини і доньки України – учасники національно–визвольних змагань віддавали своє молоде життя за незалежність України. Зокрема у ХХ столітті символами їх жертовності стали Крути і Базар, УПА і закатовані в концтаборах в’язні сумління. Світла їм народна пам'ять!

Вітчизна, присяга, обов´язок, вiрнiсть народовi, честь, вiйськова слава - ці моральні постулати були і є дороговказом для нашого вояка від славетних часів князівської доби до наших днів.

Народний Рух України ще у часи тоталітаризму сформулював ідею відродження національного війська і завжди дотримувався принципу: гарантувати оборону держави може лише сучасне, належно озброєне і добре навчене військо.

Сьогодні Рух звертає увагу нації на те, що нинішній владний клан обеззброює державу, безвідповідально знижує і так невисокий рівень боєздатності війська, та наносить величезну шкоду національній безпеці та національним інтересам.

Рух попереджає цих узурпаторів влади про майбутню відповідальність за свідоме ослаблення оборони держави та вимагає кардинального збільшення фінансування українського війська.

Ми переконані, що структурна перебудова Збройних Сил має продовжуватися, українське військо має поступово наближатися до сучасних стандартів країн - членів НАТО. Збройні Сили мають отримувати належне забезпечення.

Вітаючи українських вояків зі святом, маємо тверду надію, що й надалі Збройні Сили України, як складова українського народу, завжди служитимуть виключно його інтересам.


Славні сини і дочки українського народу!

Зичимо вам та вашим родинам міцного здоров’я, добра, упевненості у майбутньому, невичерпної енергії та нових здобутків, наснаги та сил у вашій невтомній службі на захисті нашої Батьківщини, а головне - мирного неба над нашим сивочолим Києвом і широкими просторами нашої держави!


Слава Збройним Силам України!

Слава Україні!

Слава Героям!

Голодомор  1932-1933 років в Україні  забрав життя за різними підрахунками до 10 мільйонів наших співвітчизників  і став  національною  трагедією  для  українського  народу. Важко знайти людину, сім'я якої під час Голодомору не втратила когось із далеких чи близьких родичів.

Ми переконані в тому, що українська влада не повинна боятися історичної пам'яті власного народу. Правду про одну з найбільших трагедій людства, спрямованої проти нашої нації, треба донести до кожного.

Теперішній режим боїться називати речі своїми іменами і всіляко уникає слова «геноцид». На догоду Кремлю, який вважає себе спадкоємцем СРСР і не хоче визнавати злочинів комуністичної доби, нинішня влада заперечує Голодомор 1932-1933 років як геноцид українського народу. 

Відзначаючи річницю українського геноциду - Голодомору, ми віддаємо данину пам'яті мільйонам українців,  що  потрапили під молох «чорних жнив» радянської влади. Ми засуджуємо  політику,  котра  призвела до масового голоду і  загибелі  мільйонів  людей і переконані в тому,  що викриття порушень прав  людини та опублікування  історичних документів слугуватиме пересторогою для нащадків і запобігатиме повторення подібного злочину. 

Схиляючи свої голови перед жертвами Голодомору, ми закликаємо всіх, незалежно від політичних поглядів віддати  данину  пам'яті тим, хто був невинно убієнний у цей трагічний період української історії.

Народний Рух України закликає вшанувати пам’ять мільйонів жертв тоталітарного режиму і геноциду проти українського народу.

Запалимо свічку пам’яті 26 листопада як пам’ять про кожного українця, який загинув мученицькою смертю.  Вічна пам’ять!

Слава Україні!

Нещодавня заява Президента України про «паузу» в процесі євроінтеграції є свідченням того, що нинішня влада усвідомлює власну поразку у грі, котру вона намагалась нав’язати Європейському Союзу.

Для Європейського Союзу важливі цінності і стандарти, на яких він базує свою діяльність і тут «гра в карти» або в «піддавки» не підходить. Якщо у відповідь на меседжі Європейського Союзу, озвучені, зокрема, Президентом Литовської Республіки, з боку українського Президента лунає фраза про "паузу", це свідчить лише про те, що грудневого саміту не буде, не буде парафування Угоди про асоціацію. Влада в авральному режимі шукає привід, для того, щоб «вийти сухими з води».

Таким рятівним приводом видається заява про "паузу", а також повідомлення про можливе рішення Президента щодо участі у засіданні Ради ЄврАзЕС, до якої Україна не належить. У такій ситуації, існують великі сумніви взагалі щодо проведення саміту «Україна – Європейський Союз» 19 грудня цього року у Києві.

Я думаю, що імпульсивна заява Януковича свідчить про те, що влада нарешті зрозуміла - її «гра» не спрацьовує у взаєминах з Європейським Союзом. Тобто, вже зараз Президент і його оточення шукають приводів, щоб якнайретельніше приховати свою поразку. Але ці спроби, як кажуть, «шиті білими нитками».

Цілком зрозуміло, що Європейський Союз діятиме адекватно, якщо українська влада не зробить висновків з сигналів, які лунають з його боку. Навіть в цій, складній ситуації, Президент і його оточення продовжують гратися з Європейським Союзом, демонструючи можливість інтеграції за російським сценарієм на противагу європейському напрямку.

Але варто нагадати владним «стратегам і тактикам», що взаємини з ЄС це не гра в карти. Вона базується на зрозумілих цінностях і стандартах. Поки українська влада не зрозуміє, що є правила гри, поки вона буде шантажувати Європейський Союз своїми заграваннями з Росією, Митним союзом – нічого не буде, оскільки Європейський Союз не та структура, яка буде підлаштовувати свої правила під забаганки української влади».

Зрозуміло, що ЄврАзЕС і все, що пов’язане з підпорядкуванням інтересам Росії закінчиться тим, що програє українська влада, яка буде маріонетковою і український бізнес, котрий не зможе конкурувати з потужнішим і агресивнішим російським бізнесом. Так, інтереси українського бізнесу будуть поставлені на догоду недолугим іграм влади.

Те, що Янукович відійшов від демократичних принципів, вже давно є зрозумілою для Європейського Союзу і Парламентської Асамблеї Ради Європи. Варто лише згадати резолюції щодо ситуації в Україні з правами людини і демократією, що прийняли в жовтні минулого року Парламентська Асамблея Ради Європи, а в листопаді минулого року Європарламент.

Справа Юлії Тимошенко і Юрія Луценка є лише персоніфікацією, які Європейський Союз відзначає щодо подій, які відбуваються в Україні. Насправді, в Україні відбувається масований наступ на основні демократичні цінності і в такій ситуації владі у жодному випадку не вдасться видати бажане за дійсне.

Народний Рух України вітає  всіх українців із сьомою річницею Помаранчевої революції. Кожен, хто пережив ті дні, з теплотою згадує підйом українського духу, його прояв у всій своїй величі.

7 років тому ми разом довели, що в Україні живий дух свободи, довели своє бажання йти демократичним шляхом. Майдан став невід’ємною віхою української історії і, не дивлячись на всі зусилля нинішньої влади його дискредитувати, назавжди залишиться в пам’яті українців та усього світу, як безкровна перемога народу над режимом.

Тоді ми відстоювали не лише право на чесні вибори і законно обраного Президента. Ми стояли за свободу, за демократичне, європейське  майбутнє.

На жаль, сьогодні здобутки Помаранчевої революції нещадно викорінюються авторитарним режимом. Приклад цього – політичні переслідування опозиції та ув’язнення лідерів Майдану, що можуть вголос виступити проти антинародних дій влади.

Нав’язане нам владою трактування вітчизняної історії, що ігнорує найвизначніший здобуток української демократії – це ідеологічна війна проти українського народу, котра відбувається одночасно зі згортанням демократії, наступом на верховенство права та свободу слова.

Сьогодні влада вкотре перейшла межу дозволеного. Вона боїться вільних і незалежних людей. Для тих хто хоче жити в справжній, вільній, сучасній європейській державі кожен день стає випробовуванням.

Суть сьогоднішнього послання владі одна – ми перемогли тоді, переможемо зараз. Хвиля громадянської непокори вже котиться Україною. Громадяни стають на захист своїх прав і інтересів – пенсіонери, чорнобильці, підприємці, студенти спільно виступають проти режиму. 

Сьогодні ми мусимо об’єднатися і нагадати, що ми пам’ятаємо Майдан.

Зі святом Свободи, українці!

З річницею Майдану!

Слава Україні!

17 листопада депутатська група НРУ не голосувала за Закон про вибори, в котрому вбачає відхід від раніше завойованих демократичних позицій. Ми переконані в тому, що попередній закон краще забезпечував контроль за виборчим процесом. Свого часу він був високо оцінений світовою спільнотою та європейськими інституціями. 

 Нинішня влада зробила все, щоб переписати новий Закон про вибори під себе. Очевидно, що від нього виграє лише партія влади. Згідно з новим Законом скасування виборчих блоків на ці парламентські вибори і за умов відсутності законодавства, яке б дозволяло об’єднання політичних партій, ця норма дискримінує право на представництво у Верховній Раді України більшості партій. 

 Підвищення прохідного бар’єру з 3% до 5% робить парламент закритою інституцією для кількох великих партій. Більше того, при такому відсотковому бар’єрі голоси більшості українських громадян не будуть враховані, а відійдуть до партій-переможниць, що на наше переконання, не є демократичним.

 Завдяки прийнятому Закону зі змішаною системою Партія регіонів прагне забезпечити більшість в наступному парламенті, оскільки, на відміну від попередньої пропорційної системи, рушійною силою на наступних виборах стануть фінансові можливості олігархів, безпрецедентні зловживання адміністративним ресурсом і корупційні схеми. Це повернення у 2002 рік, коли опозиція перемогла на виборах, а більшість була створена під тодішнього Президента Л.Кучму, завдяки мажоритарникам-тушкам.

 Народний Рух України виступає також проти того, що виборчий закон змінений менше, ніж за рік до проведення виборів народних депутатів України. Такої ж позиції дотримується і Венеціанська комісія.

 Існує правило, згідно з яким в демократичній державі не можуть змінювати правила гри напередодні кожних виборів. Вони можуть діяти вже на наступних виборах, а не на тих, що мають відбутися. Прийнявши новий Закон про вибори влада вкотре наступила на горло демократичним принципам і продовжує будувати авторитарний режим.

 Ми розцінюємо це як виклик українському суспільству і відхід від раніше анонсованого європейського напрямку. 

 У цій ситуації ми закликаємо демократичні сили до консолідації та висунення єдиних кандидатів на всі мажоритарні округи. Тільки у такий спосіб ми отримаємо можливість перемогти на наступних виборах. 

Ні для кого не є секретом, що найбільшим Адвокатом України в ЄС щодо підтримки європейської та євроатлантичної інтеграції є наш сусід і справді стратегічний партнер – Польща. Польські політики навіть сьогодні послідовно підтримують Україну, як складову європейської спільноти.

Між Україною і Польщею існують обопільні стратегічні взаємини, адже як Польща, так і Україна постійно удосконалюють і поглиблюють взаємовигідне партнерство. Крім того, польська сторона неодноразово підкреслювала, що пов'язує своє майбутнє з існуванням і демократичним розвитком України.

Польща дійсно дуже успішно виступає лобістом інтересів України в ЄС, адже парафування Угоди про асоціацію між Україною та ЄС протягом її президентства було, певним чином, "іміджевим питанням".

Дійсно, узгоджений текст угоди – це безперечний успіх польського головування в ЄС, особливо на тлі поточних подій. Проте, остаточне рішення по асоціації ще не прийняте і наразі активно дискутується. Абсурдно розраховувати на те, що Польща буде відстоювати європейське майбутнє України "до останньої краплі крові". Та й, чи можуть поляки, в принципі, домагатися більшого ніж хоче українська влада?

Тільки від української сторони на сьогоднішній день залежить чи виникнуть умови для подальшого діалогу із Брюсселем. Остання репліка з боку ЄС звучить наступним чином, якщо не зміниться ставлення української влади до демократичних принципів, якщо надалі будуть закручуватись гайки і не припиниться перслідуваня опозиційних лідерів, діалог буде відкладено на невизначений термін. У такому разі жодні адвокації з боку Польщі Україні вже не допоможуть.

27 жовтня Європейський парламент прийняв Резолюцію щодо поточної ситуації в Україні. Ця Резолюція була очікуваною, і її зміст не став сюрпризом, оскільки був відомий заздалегідь.

Важливо її розглянути з точки зору меседжів, які європейці посилають українській владі – уже не в усному режимі, а у вигляді офіційного документу, який матиме вплив на взаємовідносини між Україною та ЄС і визначатиме позицію європейських інституцій у різних сферах.

Треба пам'ятати, що всі подальші документи, які прийматиме Європарламент і які стосуватимуться України, будуть розглядатися з урахуванням цієї Резолюції.

Таку вже, бачите, звичку мають європейці – пам'ятати, що вони говорили вчора, і відповідати за це. На відміну від українського досвіду ухвалення рішень, коли може бути "7 п'ятниць на тижні".

Отже, що саме сказав Європарламент "між рядків"?

1. Позиція Європейського Парламенту залишається традиційною щодо визнання права України, згідно зі статтею 49 Договору про Євросоюз, яка визначає порядок подання заявки на вступ до ЄС. Це міститься в пункті 1 Резолюції. Але редакція цього пункту дуже відрізняється від положень попередніх Резолюцій Європарламенту.

Зокрема, від Резолюції 25 лютого 2010 року, у якій прямо було зазначено: "Україна як європейська країна має спільну історію та спільні цінності із країнами ЄС і визнає європейські устремління України", 6-й пункт. Зараз – просто згадка статті 49 Договору про Європейський Союз.

Відчуваєте різницю?..

Крім того, у цьому з пункті з'явився цілий ряд "але", яких не було раніше. Я вже писав про "важкий лайнер ЄС", який дуже неповороткий.

Так от, ці "але" говорять про початок зміни позиції Європарламенту й означають, що подальше поглиблення абсурду, яке твориться в Україні, призведе до того, що в розумінні статті 49 Договору про Європейський Союз – Україна може перестати вважатися "європейською".

2. Наступні пункти з 2-го до 7-й стосуються кримінальних справ проти лідерів опозиції. Тут варто зробити одразу кілька висновків:

– вирок Юлії Тимошенко не просто роздратував європейських політиків – він їх шокував. Особисто я не пам'ятаю в Резолюціях ЄП висловів на кшталт: "Засуджує обвинувальний вирок колишньому прем'єру Юлії Тимошенко як порушення прав людини та зловживання судовою системою", 2-й пункт Резолюції. Тобто ЄС для себе вже остаточно визначився, хто насправді в Україні керує судовою системою й визначає її рішення;

– коли в офіційному документі містяться слова: "Занепокоєний тим, що судовий процес проти Тимошенко повністю суперечить проголошеній українським урядом відданості демократії та європейським цінностям", пункт 4 Резолюції – то це мовою дипломатів означає: "Перестаньте нам брехати на кожній зустрічі! Дістали вже!";

– представникам влади потрібно припинити торочити під час своїх вояжів до Брюсселю, що справу Тимошенко потрібно відділити від Угоди про асоціацію. Їхня позиція із цього приводу вже не зміниться – дивись пункт 7 Резолюції;

– угода про Асоціацію, навіть у випадку парафування, не буде підписана й ратифікована з боку ЄС доти, поки Тимошенко й Луценко знаходяться за ґратами. І це ще один меседж, який треба засвоїти. Угода про асоціацію може стати таким же документом для України, як Угода про партнерство й співробітництво для Білорусі.

3. Хотів би особливу увагу звернути на пункт 8 Резолюції "...зміцнення верховенства права та внутрішні реформи, включаючи достойну довіри боротьбу з корупцією, є важливими не тільки для підписання Угоди про асоціацію та поглиблення відносин між Україною та ЄС, але й для консолідації демократії в Україні".

Тобто, ціну проголошеній так званій "боротьбі з корупцією" в ЄС не тільки добре знають, але й у черговий раз закликають перестати "мочити" бізнес, у тому числі інвесторів з ЄС. Апетити й "панятія" нинішніх скоробагатьків такі, що іноземний інвестор просто біжить з України, а український бізнес потихеньку здається або погоджується платити непомірну "мзду".

Якщо раніше було важко працювати, то зараз – просто неможливо. Це мені доводилося чути не від одного бізнесмена.

4. Пункт 11, який стосується закону про вибори народних депутатів, уже напряму говорить, що якщо для української влади висновки Венеціанської комісії – це рекомендації, які можна не брати до уваги – то для ЄС це сигнал до дії: визнавати вибори чи не визнавати.

5. Важливий також меседж міститься в 13-му пункті Резолюції щодо перенесеної зустрічі керівництва ЄС з Януковичем і необхідності її проведення до грудневого Саміту Україна-ЄС.

Означає цей меседж єдине – зробіть усе можливе, щоб ця зустріч відбулася, бо в іншому випадку саміт Україна-ЄС краще взагалі не проводити. Ну, щоб не ганьбитися остаточно.

Ось такі "останні китайські" попередження. Може, до когось дійде?..

Упродовж латино-американського турне Президент на Кубі живо поспілкувався з Кастро-молодшим, сходив на екскурсію до Кастро-старшого, ще й отримав найвищу державну нагороду Куби. В Бразилії жартував із Жозе Сарнеєм про переваги спілкування політиків у неформальній обстановці та про обмін космічних технологій на футболістів – що, безумовно, "рівнозначне".

Проте, відхід від демократичних цінностей і намагання знищити опозицію, не віщує жодних добрих новин з Європейського Союзу. У четвер, 27 жовтня, в Страсбурзі Європарламент розгляне екстрену резолюцію про ситуацію в Україні.

На чому базуватиметься проект резолюції? Очевидно, що на офіційних позиціях найбільших фракцій Європейського Парламенту. Найбільш жорстко проект резолюції сформулювала Європейська Народна Партія, до сім'ї якої входить Народний Рух України. ЄНП висловила рішучий протест проти необгрунтованого вироку Юлії Тимошенко, зазначивши, що "якщо вирок не буде переглянутий, це відстрочить угоду про асоціацію і ще далі відсуне Україну від реалізації її європейської перспективи".

Навіть позиція групи "Соціалістів і демократів" є досить різкою. Чому "навіть"? Справа в тому, що Партія регіонів дуже вже бажає виглядати якось по-європейськи, завівши собі "офіційних друзів" у ЄС. Активні переговори, до речі не безуспішні, відбувалися саме з представниками "європейських лівих", оскільки ЄНП одразу відповіло, що коло партнерів з України для них уже визначено.

Отже, група "Соціалістів і демократів" висловлює "розчарованість вироком колишньому прем'єру, лідеру опозиції", "щиру стурбованість триваючим позбавленням волі колишнього глави МВС Юрія Луценка" і "глибоке розчарування" тим, що президент Віктор Янукович не вніс у свій законопроект про гуманізацію Кримінального кодексу норму про декріміналізаціі365- ї статті.

Тональність Резолюції Європейського парламенту вже наперед прогнозована – вона буде жорсткою. Важкий лайнер під назвою "ЄС" все більше відвертається від України. Від цього постраждають всі:

і громадяни, для яких ускладняться подорожі до ЄС,

і бізнесмени, які в короткостроковій перспективі не побачать зони вільної торгівлі, а інвестори втікатимуть з такої України,

і, безперечно, Україна, яка день за днем втрачає унікальний шанс врешті-решт позбавитися ярлика "постсовєцька".

Найгірше, що цей лайнер "ЄС" дуже неповороткий. Щоб повернути його у зворотному напрямі, потрібно буде, напевно, більше ніж просто зміна влади...